10 Січ 2020

Ефективний шлях утримання персоналу – висока зарплата

Сталість і професійність колективу  – запорука успіху будь-якого підприємства і мрія кожного керівника. Забезпеченність кадрами водоканалу – практично життєва необхідність для міста.

Станом на сьогодні чисельність працівників Кривбасводоканалу складає 2662 особи, а середня зарплата – 9000 гривень. За 2019 рік на роботу прийнято 549 нових робітників, в той же час звільнилися 381. Серед них 90% – за власним бажанням. В пошуках гідної заробітної плати за свої вміння звільнялися досвідчені водії, слюсарі, електромонтери і виїжджали за кордон. На жаль, кадровий голод на підприємстві має перманентний характер, деякі вакансії не закриваються по кілька місяців. Але рамки, встановлені регулятором, не дозволяють підприємству утримувати і заохочувати персонал високою зарплатнею.

 Директор Асоціації «Укрводоканалекологія» Олександр Шкінь переконаний, що відтік кадрів з водоканалів може залишити населення без послуг водопостачання та водовідведення через відсутність спеціалістів.

Вислів «кадри вирішують все» актуальний і нині. Для забезпечення кадрами підприємство повинно мотивувати працівників для отримання від них максимальної віддачі.

Основою мотивації є матеріальне заохочення. Є ще додаткові стимули (соціальний захист, забезпечення оплати за навчання для професійного росту, створення сприятливого клімату в колективі, моральне заохочення тощо). Такі відносини адміністрації з працівниками фіксуються в колективному договорі.

Але все ж таки рівень оплати праці є основою. Він встановлюється керівниками та власниками підприємств відповідно до конкурентного середовища. В радянські часи оплата праці регламентувалась тарифною сіткою, міжтарифним співвідношенням, генеральною та галузевими угодами. При цьому кількість персоналу на різних підприємствах визначалось згідно з нормативами, які були розраховані на обслуговування обладнання того часу.

За останні роки ситуація докорінно змінилась. На успішних підприємствах давно уже немає обладнання радянських часів. Сучасна техніка вимагає працівників високої кваліфікації. Після підписання Угоди про Асоціацією з ЄС та отримання безвізу у кваліфікованих спеціалістів з`явилась можливість дуже легко влаштовуватись на високооплачувану роботу в європейських країнах.

Для утримання персоналу українські підприємства також змушені «підтягувати» оплату своїх працівників до європейського рівня. При цьому середня заробітна плата в країнах колишнього соціалістичного табору, які стали членами ЄС, сягає в перерахунку на національну валюту 50 тис. грн.

Підприємства комунальної галузі «зависли» по оплаті праці в радянських часах. Особливо це стосується водоканалів. Висока енергоємність обладнання та шалений ріст вартості електроенергії до європейського рівня вимагає термінової заміни на більш енергоефективне та складне в експлуатації. Вимоги до підвищення якості води та очищення стоків потребують складних технологій. Все це нерозривно пов`язане з кваліфікацією персоналу та його мотивацією.

Заробітна плата працівників підприємств водопровідно-каналізаційної галузі має формуватися на простих та зрозумілих принципах. В собівартості води три основні складові: електроенергія, податки та заробітна плата. Є ще кілька відсотків на реагенти та запчастини. Всі складові, крім заробітної плати мають європейський рівень. В Україні вартість послуги з водопостачання та водовідведення майже в шість разів нижча, аніж в країнах Європи. При цьому витрати середньої сім`ї з трьох осіб на послуги водоканалів складають усього 160 грн.

Безперебійне та якісне водопостачання – один із перших показників рівня розвитку країни. Ми не можемо залишити суспільство без цієї послуги, тому повинні за будь-яку ціну зупинити відтік кадрів з водоканалів, адже щороку все більше робітників полишають галузь, а молодь не поспішає займати непрестижні та низькооплачувані робочі місця.

Робота у водоканалах фізично важка, вона передбачає перебування у шкідливому середовищі та некомфортних умовах, адже аварії доводиться ліквідувати у мороз, дощ та сніг. Часом така робота навіть стає небезпечною для здоров`я та життя.

І за таку працю робітники отримують критично малу зарплатню. Навіть обов`язковий соцпакет, що надають працівникам галузі, не може компенсувати низького рівня заробітної плати. Зрозуміло, що про престижність такої роботи мова не йде.

Особливо гостро відчувають проблему з відтоком кадрів західні регіони країни.

Молоді спеціалісти неохоче пов`язують свою кар`єру з комунальними галузями, отже у водоканалах залишаються працювати фахівці передпенсійного та пенсійного віку, яких згодом не буде ким замінити. Наприклад, середній вік працівників «Київводоканалу» становить за 50 років.

Нормативна кількість працівників, які необхідні для роботи підприємства, відповідно до розрахунків становить майже 8,5 тисячі осіб. Але фактична чисельність персоналу на даний момент складає лише 6,3 тисячі. Наразі терміново потрібно заповнити 529 робочих вакансій, адже тільки за 2019 рік з підприємства звільнилося 427 працівників із робітничими спеціальностями. Особливо гостро бракує електрозварників, водіїв, слюсарів-ремонтників та електромонтерів.

При цьому у профільних навчальних закладах вже зараз набір на відповідні спеціальності не перевищує 60% і продовжує знижуватись. Якщо така тенденція збережеться, населення може залишитись без послуг водопостачання та водовідведення через відсутність спеціалістів, які б обслуговували водопровідно-каналізаційне господарство.

Головна причина браку фахівців на водопостачальних підприємствах – критично низький рівень заробітної плати у порівнянні з середньою заробітною платою на інших підприємствах. Середня заробітна плата робітників галузі – майже втричі менша, ніж у таких же працівників у комерційних підприємствах. У європейських країнах вона становить від 50 тис. грн. до 100 тис. грн на місяць.

Там така робота вважається престижною, тому молодь охоче іде вчитися на відповідні спеціальності, тож і проблеми кадрів у водопостачальних підприємств немає.

Скорочення штату працівників водопровідно-каналізаційних господарств неприпустиме, адже для цього потрібна повна автоматизація процесів та висока кваліфікація фахівців, а водоканали вимушені працювати на застарілому обладнанні, яке потребує постійного підтримання його в робочому стані.

Крім того, за технікою безпеки є певні вимоги до чисельності персоналу. Складні та небезпечні види робіт дозволяється виконувати лише вдвох або більшою кількістю працівників.

Водоканали докладають усіх зусиль, щоб якось залучити нові кадри, та навіть готові власними силами навчати та готувати спеціалістів до роботи в галузі. Одним із рішень є дуальне навчання — поєднання теорії в навчальному закладі та практики на робочому місці. Необхідно одразу залучати молодь до робочого процесу і гарантувати працевлаштування по закінченні навчального закладу.

Але вирішити проблему можна лише спільними зусиллями держави, водоканалів та навчальних закладів. Необхідно створити певну громадську інституцію, яка систематизуватиме інформацію про кадрові проблеми, організує співпрацю з освітніми закладами, розробить навчальні плани, організує перепідготовку та підвищення кваліфікації.

Ситуація вимагає негайного втручання в регулювання рівня заробітної плати , інакше завтра ми можемо взагалі втратити послугу з водопостачання та водовідведення. І найбільш прикре – з подібними проблемами стикаються і підприємства інших промислових галузей.”

Джерело